Маршрут "Зорі Карпат"

[Никòла]

Syava,- давай-давай!!! Как завершишь повесть, вот тут-то все читатели тебя и поблагодарят.

[Dimka]

Появилось время, наконец-то прочитал. Отличный отчет! Водопад удивил. Уже захотелось там побывать, послушать как бежит вода...
Только я не понял была ли фотка памятника про который Маша говорила «Фигура памятника огромная, стремительно возвышается на холме над дорогой...". Или на фотке над это цитатой он и виднеется?

[Well]

именно... за нами на холме)

[Dimka]

Та там ниче толком не видно. Есть еще фотки?

[Syava]

Исправляемся.

[Dimka]

Уххх, он массивный. К нему не поднимались? Интересно на сколько ж он зарыт в землю что бы держать такой вес.

[Лях]

А на конях хто?

[Syava]

Червоноармійці. Взагалі до монумента не піднімались. Мали мету і тримали темп. Тому досить багато вказівників з назвами музеїв, церков чи водопадів як перед Яремчею, пропускали.

[Syava]

День четвертий 21.09.2010

Ми насолоджувалися останнім ранком в горах. Річка Прут протікала прямо вздовж подвір’я Василя. Річка, про яку знав лише з пісні С. Ротару "Мій рідний край", а тут вона поруч, можна торкнутися рукою її швидкої води.
В цей день по плану нас чекатиме Меджибіж. Якось дуже сумно прощатися з горами.








Поснідати вирішили десь в дорозі. В центрі Яремче зупинились купити чай і круасани. Накидали пакетики в термос, який ще в котеджі заправили кип’ятком та цукром. Поки Яна була в магазині, довелось поспілкуватися з «абригеном» років 55-ти про скільки пре, жре ...




Під час подорожі ми вже звикли харчуватись 2 рази на добу. Виявляється дуже економно як для кишені, так і по часу, спробуйте ).



Well: «Утренний подъем и прогулки над речкой… фото на память и в путь… довольно быстро доберемся до выезда с Яремче… на выезде КП, вижу из далека… сбрасываем до 70 едем…
Мент робко так, нехотя подымает палочку, мгновенная реакция торможу. Рядом останавливается Славик.
С: шо трапилось?
Я: хз, мотики посмотреть хочет…»

На виїзді з Яремче, на КП біля заправки нас зупинив пост ДАІ. Інспектор якийсь повільний, невпевнено так махнув жезлом. Довго думав, чи зупиняти чи ні. Зупинилися, чекаємо.
Підходить до Велла:
Г: «Це шо, київські номери?»
В: «Так! Подорожуємо Закарпаттям (Велл за 3 дні навчився української ?)».
Г: «и… а у нас тут теж на такому червоному є. Так ганяють і на одному колесі і як хочуть, але вони ще не зупиняються».
В: «Ви здивовані?»
Г: «І шо, він їде 300?»
Тут я вже відверто не стримався від сміху.
В: “То ми вже поїдемо?”
А: «Ггг… нууу… так».
Кажу: - «Велл, ти бачив там 650-й ТА на заправці і ще кажись ДР800».
Г: «Та то поляки, вони в іншу сторону».
Одні мати з цими служивими, прям як діти…

Яна: «Екскурсія по Яремче відбулася на швидкості 60 км/год, з однією зупинкою в центрі міста біля магазину, й другою при виїзді з міста (завдячуючи дядьку міліціянту). Казкове містечко! Особливо гарно тут має бути взимку, коли білим, пухнастим снігом вкриті всі казкові будиночки, вулочки, величні дерева…а навколо височіють гори. Так й хотілося заявити, що я далі я не поїду! Залишаюсь тут! Ну хоча б деньок відпочити не завадило: отримати естетичну насолоду й фізичну розрядку. Потім уявила картину, як я залишилась тут сама лише з шоломом і в мотоекіпі … Краще їхати далі. »


Well: «Дальше снова понеслась дорога... но качество ее куда хуже, уже не заходится в повороті так как в Закарпатье, уже везде ожидаешь подвоха в виде песка, говна, ям, скаток асфальта...».

Проїхали вздовж всієї Надвірної у пошуках сніданку.





Лише за містом, на виїзді в сторону Івано-Франківська знайшли пристойне місце. Але, можливо тому, що був ранок, то де хто не міг прокинутися, я про персонал.







Well: «Завтрак... таких тупых официантов я еще не встречал... Боже, как эта девАчка тупила...
- Скажите что это за блюдо?;
- Ой я не знаю, зараз... ой вибачте, його нема;
- А це що?;
- Зараз...пауза… а це ми не можем вам надати…;
- А кава є?;
- Так, звичайно!;
- Яка?;
- Ееее.. зараз...пауза… - тіки Еспрессо.
Яна заказала пюре, 15 минут готовят, прибегает:
- вибачте але ми одне пюре не можемо подати, замовте биток....
АААААААААААААААААААААААА это не завтрак, а вынос мозга...
Мля, помню, что я ее ё..нуть шлемом хотел ))).»
Туалеты закрыты на ключ, ключ у бармена».
Добре що з нами цілий термос чаю. А ще я замовив деруни, а Маша деруни з сиром і сметаною. Деруни зробили швидше ніж пюре. Приносить 1 в сметані. Ставить на стіл. Питаємо:
- Це кому? Це з чим деруни?;
- З сметаною;
- З сметаною з сиром?».
Пішла питати на кухню. )))
Для неї було несподіванкою дізнатись від кухарів, що прості деруни теж із сметаною, хоч про це не вказано в меню.

Поки чекали на замовлення, спрацювала сигналізація у Велла. Час реагування 15 секунд. Нікого. Мабуть мимо проїхала вантажівка.
На чай вона не заробила, принципово, хоч слід зауважити, що то була єдина колиба з усієї Західної України, що нам трапилась, де були дійсно не дорогі ціни.

Івано-Франківськ об’їхали.





Далі нам в Тернопіль через м. Бучач. По мапі було чітко вказано дорогу через місто, ми з’їхали з гарної дороги (нової об’їзної дороги) і потім пошкодували. Проїхали майже все місто побачили вказівник на Хмельницький в протилежну сторону, тобто звідти, звідки ми приїхали. Зрештою, перепитавши у людей, поїхали за мапою і благополучно виїхали не дивлячись на усілякі вказівники.
Фотографій з Тернополя на жаль не має. Вказівник з назвою міста був в самому місті з інтенсивним рухом автомобілів, що нагадало мені проспект перемоги біля станції метро Житомирська в години-пік, то ж ми не зупинялися. Поворот на Вінницю (читай Хмельницький) ми пропустили, довелося проїхати через центр міста.
Сергію десь в дорозі продуло праве око. В одному з населених пунктів зупинились біля аптеки.





Well: «В дороге начал слезится глаз, который продуло накануне... надо было искать аптеку, нашли попустило. Чуток поблукали по городам.... ».



Well: «Дорога из Тернополя на Хмельницка – это просто издевательство… ехать там даже на эндуре не легко… все в колеях и скатках асфальта. Держать скорость больше 90-100 смертельно опасно, но и на такой скорости можно отбить все внутренности. "Максимальное сосредоточение на покрытии, и быстрое руление спасает иногда… по этой дороге я ближайшие пару лет больше не ездок… лучше сделать крюк на 100 км. Ехал, и было до ужаса обидно… ведь еще день назад, я рассекал по карпатским серпантинам, не думая о покрытии… а тут вот она, вся краса Украины. Обидно, обидно, что такая - большая часть нашей страны. Жалел, что нужно возвращаться. »

Хмельницький обійшли по окружній. Запам’ятались хмари птахів. Уявіть, жива хмара з тисяч птахів одночасно піднімається вгору над полем і перелітає метрів на 100 в сторону і знов майже одночасно сідають на землю. Дуже видовищно. Ще окружна хмельницького запам’яталась небезпечною дорогою. На досить рівній дорозі з не поганим асфальтом часто траплялися глибокі ями. Покриття дороги провокує тримати 120-130 км/год, а випадкові котловани, заставляють бути дуже уважним. Вдень ще можна їх розгледіти і об’їхати, а вночі там можна загубити колеса.
Наш випадок: Сергій трохи скинув швидкість, я не пригальмовуючи порівнявся з ним і ми якийсь час їхали паралельно. Раптом попереду прямо на траєкторії руху бачу котлован, я приймаю трохи лівіше, а в цей час Сергій чомусь сам зміщається в мою сторону. Все це на швидкості 120, я добавляю газу проскакую між ВФР, ледь не торкнувшись його і ямою в асфальті розміром в 2х1м2. Стало страшно. Вибух адреналіну в крові. Виявляється Сергій так само з свого боку об’їжджав приблизно таку ж яму. Будьте обережні на тій дорозі.

Well: «Хмельницкий. Окружная… начало впечатляет, даем жару. Дорога не загружена… пилим, пилим. Есть места с латками, но ехать можно. Уже в предвкушении возвращения в Меджибож, где не были 2 года. Последние км… и тут дорога начинает становится подозрительно идеальной… откручиваю еще. И тут опа, котлован с пол метра в радиусе, обруливаю сбрасываю скорость, спуск… на спуске котлованы шахматкой… перед очередным даю резкий крен вправо, и боковым вижу переднее колесо транса. В мыслях «е..ать» ровняю, и газ… разошлись… что это было я хз. Потом обсудим. Дальше дорога вроде нормальная. Едем км с 5 без ям, начинаешь невольно верить в светлое будущее… Газ вперед… скорость подымается. Пологие поворот, закладываю мот. И «е..ать» ровняю торможение, визг… хорошо что успел оторваться от Славика… котлован на 4/5х дороги… объехать машиной анриал, глубина см 7-10. длинна с пол метра. Притираюсь к обочине обьезджаю… и вот он выез с окружной. Едем 70, про себя матерюсь и охереваю. Выехали с окружной, звоним Ляху… все победная.»

Трапилась помаранчева ШАвео, яка всіх небезпечно обганяла. Ми то й самі ниряли в кожний зручний момент в обгін, тому мало коли очікуєш, що є ще джигіти швидші за нас. В дорозі не вистачало інтеркому. Коли я замічав якогось швидкуна, що наближається позаду, завжди уступав йому дорогу (ДДД), а Сергій їхав по лівій частині колії, не завжди вчасно помічаючи тих хто підпирає ззаду, або просто не бажаючи давати себе обігнати.
Декілька машин я теж не відразу помічав, а лише коли вони вже порвнювалися ліворуч зі мною. Але я їхав по правій стороні колії, тому я мало заважав їм себе обігнати.

Сонце ще не сідало, як ми приїхали до Меджібіжсьго готельного комплексу. Знову нам щастить. Є вільні місця в бунгало. І крім того з нас візьмуть плату лише за половину доби вечір-ранок, тобто 180 грн за номер.





Попередньо здзвонившись з Славою «Ляхом» домовились про зустріч в Меджибожі. Ми приїхали трохи раніше запланованого, тож вирішили не гаяти часу, і поки сонце не сіло, відвідати славетний замок розташований між двома річками Південний Буг і Бужок в одноіменному смт. Меджибіж (між Бугами).
Сергій і Маша були тут 2 роки тому, а для нас із Яною все було новим.

Залишили мотоцикли під баштою ззовні.



Мені після оглядин замків Кам’янця, Хотина, Мукачеве і Ужгорода, було сумно дивитися на замок Меджибожа. Все в аварійному стані. Стіни тримаються на чесному слові. І це при тому, що там все ж проводиться реконструкція, але дуже повільно…





























Якийсь Микола увіковічнив своє ім’я хто зна скільки років тому.
Ми не стали повторювати його «подвигів».



Вид з башти:





Перебуваючи на стінах замку, ми вгледіли Ляха, що їде до нас і весело вітається клаксоном Альфи . Приємно знайомитись з такими людьми.







Швидко стемніло і за нами зачинили двері.







Вірний коник Слави Ляха гордо стояв поруч з старшими побратимами ))



Лях привіз нам у подарунки: по 2 шматки справжнього масла (гордість Вінківців), обіцяне смачне Хмельницьке пиво на розлив і морду з МЗ для Зонга Велла. В свою чергу ми пригостили Славу закарпатським вином і шашликом.
Вечір видався холодним, камін був дуже доречний, ми не шкодували дров.







Настав час прощатися. Обов’язково ще побачимось. Лях обіцяв приїхати до нас на рокеровку.





Мотоцикли залишили під наглядом камер спостереження і сторожа навпроти центрального входу головного корпусу.



Заряд доброго настрою на вечір нам забезпечили Інтерни .



Але особисто мені вже було трохи сумно, що завтра пора повертатися додому.

Яна : "Меджибозький замок мені сподобався найбільше, не знаю чому, мабуть тому що атмосфера деяких напівзруйнованих й не відреставрованих частин дає можливість попрацювати уяві, а не лише споглядати на реставровані укріплення. Романтичний замок, на заході сонця, майже безлюдний, з високою оглядовою вежею на краєвиди околиць. Не хотілося його покидати, але вже стемніло, й попереду нас очікувала смачна вечеря."

Далі буде.

[Лях]

...весело вітається клаксоном Альфи.

Приємно знайомитись з такими людьми.

Мені теж дуже приємно було познайомитись!

Лях привіз нам у подарунки: по 2 шматки справжнього масла (гордість Вінківців), обіцяне смачне Хмельницьке пиво на розлив

На здоров'я!

і морду з МЗ для Зонга Велла.

Як вона, скоро вже буде на мотоциклі?

В свою чергу ми пригостили Славу закарпатським вином і шашликом.

Щиро дякую!

Лях обіцяв приїхати до нас на рокеровку.

Обов'язково!

[zek009]

Заглядываешь так в интернет и первым делом на страничку про Карпаты, в надежде найти новые строки и фотографии о них, спасибо Славику и всем остальным за рассказ и комменты

[Well]

Як вона, скоро вже буде на мотоциклі?

пока только зашпаклевал дырки, загрунтовал и положил первый сухой слой краски... все в процессе

[Syava]

День п’ятий 22.09.2010

Ранок вівторка. Не поспішаючи й досить не дорого ми поснідали в кафе тур.комплексу.







Пофотографувались, здали номери....

















і вирушили в сторону Житомира через Стару Синяву, Старий Остропіль - Любар. Щось там в тих місцях все «старе» )).





Well: «Наконец-то выспались))) встали, пошли завтракать в кафеху… отличные там блинчики.
В путь. Сначала упали на хвост, какой-то колонне. С тягой Славика к искусству, обгоняли ее раза 2-3. в итоге они нас чуток заблудили… но нечего, выехали в правильном направлении. А дальше дорога... дорога... дорога… ехали второстепенками, качество дорог 3-4… едем через поля, по глуши и тут на встречу мотик, поздоровались (красная РФка).»







З Любара до Чудніва дорога була перекрита ремонтними роботами. Об’їжджали через Чорторию.







День виявився прохолодним. Назустріч постійно їхали переповнені цукровими буряками Камази. Їхали всі напроти обдуваючи нас стіною пилу. А ми після них об’їжджали загублені на асфальті бурячки
В Житомирі в тягнучці я трохи підрізав автобус, перелаштовуючись із лівої смуги в праву. Але здається водій був бувалим і передбачив мій маневр.
Заправка. Виявляється у Трансальпа зручний пластик, можна використовувати як стіл для чашки з чаєм. Доречі, у ВФР столик не гірший. Хонда .





Житомир-Київ швидкість 80-120-130. Хотілось вже швидше додому, здавалось мотоцикл сам рвався додому. Декілька разів на нас направляли фени, але обійшлось без зупинок. Був смішний випадок коли ми проїхали повз припарковану метрів в 15-ти від дороги машину і даїшників біля неї. Вони мабуть тільки приступали до чергування. Побачивши нас, лише розчаровано розвели руками. Не знаю може повір’я в них є, що якщо не зупинити першого зустрічного мотоцикліста, то день буде не урожайним ))). Щось було схоже на те. Вони не встигли ) ) ) а нам було смішно.
Мені на Стоянському світлофорі повертати ліворуч, Сергію і Маші далі додому в столицю.

Well: «Острополь – пофоткались у танка, отдохнули и дальше… собственно так и ехали до Киева… За Житомиром, пообедали и заправились. За Коростышевом попали на засаду ментов, шли в районе 140… они просто померяли скорость))) улыбнуло». В Стоянке попрощались и по домам… Все.

Ось ми й дома.
Home, Sweet Home



Треба було брати штатив із собою. Місця вистачало, а колективних фоток замало.
Дуже радий, що все пройшло без проблем, живі й здорові повернулись додому. Завдячую Дружині за витримку, Сергію і Маші за компанію, японським інженерам за улюблений надійний мотоцикл і Богу за допомогу. Мрія збулася. Попереду Крим, Рим…. Доживемо до весни.

Яна: «Дуже хотілося в Карпати, й також захотілося духу авантюризму – 5 днів подорожі на мотоциклі. Ну ось сталося! Підбиваючи підсумки хочу зауважити, що подорож промайнула швидко, виявилася не такою вже й важкою як здавалось і дуже цікавою. Було декілька екстремальних ситуацій, коли я перелякано тихесенько сиділа позаду чоловіка, міцно тримаючись за нього, розуміючи яка велика відповідальність за наші життя зараз на його плечах. Зрештою все складалося добре. Багато чого не встигли подивитися, тому залишилась інтрига для майбутніх поїздок.»

Навіть не віриться, що позаду майже 2200 км і те що я вже закінчую свою писанину.
Хотілося б добавити трохи статистики, але в дорозі лінувався записувати точний пробіг, кількість спаленого бензину. До речі витрата палива у мене коливалась у межах 4,6 -5,3 Л на 100 км. Проїхали близько 2200 км. Наш з Яною бюджет поїздки становив приблизно
1 км = 1грн. (Це за умов 2-х разового харчування).

[Лях]

Хлопці з дівчатами, які ж ви МОЛОДЦІ!!! Респект і уважуха!!!

[Никòла]

Syava,- талант!!!
Ребята молодцы, интересно прокатились!

[Vlad]

наконец то прочитал отчет Молодцы

Когда набирается команда на следующею поездку?

[Syava]

Влад, дякую, що все ж таки дочитав.
Наступного разу спробую писати більш лаконічно. Самому не подобається, що 5 днів розтягнув на 5 частин. Мало у кого стільки вільного часу, щоб прочитати.

Когда набирается команда на следующею поездку?

- Особисто я до такої подорожі готуватися довго не вмію , не можу та й не хочу планувати наперед, як де хто за рік чи за півроку. Бо можуть виникнути обставини і і нші приорітети. Тому можу планувати максимум за місяць. Техніка не потребує додаткової підготовки. Це ж не через півсвіту їхати . Головне щоб склалося з вільним часом, здоров"ям та фінансами. Чого і всім бажаю.

[Vlad]

Для мене підготовка заключається в збиранні $ на поїздку. Тому і доводиться планувати на перед..
А що до звіту...то мені сподобалось

[Well]

ну что господа... кто как насчет второй половины мая???

маршрут уже в работе)))

[Well]

Зоры Карпат 2

итак предварительно накидал такой маршрут

Киев – Коростень – Новоград Волынский – Ровно – Дубно – Тернополь – Чортков – Коломыя (650) – Косов – Ворохта – Ясыня – Рахов – Хуст (290) – Виноградов – Береговое – Мукачево – Воловец – Сколе – Львов (340) – Ровно – Киев


5 дней


- долина нарциссов – Хуст
- венгерская кухня – Береговое – Виноградово (Большая Бейгань)
- водопад Шипот – Пелипец
- руины замка – Хуст
- центр Европы – Деловое
- сыроварня – Нижне селыще
- Дворец Шерборнов – Чинадиево
- Водопад – шешоры (вместо них Красное поле (мемориал под Хустом))



1 день
Киев – Коломыя 650км

2 день
Коломыя – Хуст 290км
- центр Европы – Деловое
- сыроварня – Нижне селыще
- Водопад - Шешоры

3 день
Хуст - Ждениево
- руины замка – Хуст
- долина нарциссов – Хуст
Возможно Береговое – Виноградово
Дворец Шерборнов – Чинадиево
И ночовка в Ждениево 150км

4 день
Ждениево – Львов 220км
- водопад Шипот – пелипец
- Моршин

5 день
Львов – Киев 550км

[Aramis]

Имею твердые намерения поехать в этот раз!

[sadam]

эх..не сыпте соль на рану..((

[Well]

желающих ехать, по ходу дела не много...

[Well]

что ж, кто хотел тот успел))) завтра в 4 утра стартуем)))

[Человек]

что ж, кто хотел тот успел))) завтра в 4 утра стартуем)))

О молодцы, счастливого пути. А я после завтра тоже выеду, но на ЮГ